Інтерв'ю

Суворий сибіряк Петро Зайченко

Петр Зайченко – известный советский и российский актер, исполнивший более 50 ролей в кинофильмах. Среди них: «Такси блюз», «Крестоносец» Михаила Туманишвили, «Русский бунт» Александра Прошкина, «Тарас Бульба», «Волкодав», сериал «Дальнобойщики».
Читати повністю   Всі інтерв'ю
Підписка на розсилку

Інтерв'ю

Вадим Храпачов: «Композитор – як актор»

Вадим Храпачов: «Композитор – як актор»
Вадим Храпачов уже протягом 38 років створює настрій кіно. Він написав музику до 95 фільмів різних жанрів. Стрічки з його участю – призери понад 200 міжнародних кінофестивалів. Відомий український кінокомпозитор – про те, як взаємодіють музика і кіно – спеціально для ІІІ Київського міжнародного кінофестивалю.

Вадиме Юрійовичу, музика відіграє у кіно самостійну роль, чи вона повинна відтінювати фільм?
Хороше запитання. Ні те й ні інше. Скільки фільмів, стільки типів співвідношення музики із зображенням. Роль композитора у кіно приблизно така ж, як і роль актора. Композитор у кіно не пише музики, яку хотів би написати від себе. Я колись, давним-давно, зрозумів, що він пише ту музику, яку написав би режисер, якби вмів її творити.
Що б не говорили, але в кіно  режисер – головна людина. Звичайно, кіно – мистецтво синкретичне. Неможливо без майстерного оператора чи художника зняти хороше кіно. Точнісінько так і без хорошої музики не може бути справжнього кіно.
У музики повинна бути своя роль, і у кожному фільмі  її визначає режисер.
Грубо кажучи, музика – це як соус до хорошої страви. Можна приготувати їжу, котра сама собою. Проте соус надає їй того, від чого у нас з’являються післясмакові відчуття. Від чого це нам подобається або не подобається. Все-таки, подобається чи не подобається – залежить від якихось складових, котрі ми не завжди можемо проаналізувати.
Професійний композитор у кіно повинен вміти дуже багато: писати у  різноманітних жанрах, уміти працювати з різними складами ансамблів і оркестрів, електроніки, etc. Це входить до його професійних умінь.  А режисер повинен визначити, на чуттєвому рівні донести до композитора  завдання: що йому необхідно зробити у цьому кіно, яку музику потрібно написати. Композитор – він як актор.
Колись давно я побачив фільми Довженка, котрі самі собою були чудовими. До них вирішили написати музику. І замовили її одному, на той час дуже модному авангардному композитору. І він створив авангардну музику. Років через десять ця музика застаріла, а фільми Довженка – ні.

Розкажіть, будь ласка, на прикладі своїх фільмів, як музика може взаємодіяти з кіно?
Наприклад, я дуже люблю «Поцілунок». Це фільм Романа Балаяна 1984 року. Люблю його, тому що він чудовий, і свою роль там люблю, тому музика перетворена на елемент мови фільму. У цій картині актори часто замість того, щоб сказати якусь репліку – наспівують уривок музики, котрий уже звучав або який до цього танцювали. Таким чином, музика стає кінематографічним тлом. Це цікаво. Зовсім іншим, майже відразу після «Поцілунку»,  режисер Криштофович створив «Два гусари». Цей фільм теж дуже люблю. Музика там не є мовою всередині фільму, а ніби розсувною ширмою. Між тим, що роблять актори, та музикою, створюється настрій.

Як ви відноситеся до творення музики: як до ремесла, до роботи чи чекаєте натхнення?
Звичайно, як до ремесла, до роботи. Натхнення – взагалі досить дивне слово для професіонала. Це робота. Музика – це мова, яку потрібно знати. Музика береться ніби нізвідки. Хорошу тему можна придумати за лічені секунди. Ти не встигаєш ще працювати, це не робота ще – музика просто звідкись береться. Ну а далі йде робота, звичайна робота: як з мовою, як робота письменника, коли потрібно щось переставляти. Є певні, віками апробовані, логічні формули. Музика є найближчою до логіки. І кіно є набагато ближчим до музики, ніж до вербальної драматургії.
 Композитор працює у кіно після всіх. Музика не пишеться до сценарію. Якщо вона пишеться до сценаріїв, результат не той. 

Ви писали музику і до художніх фільмів, і до мультфільмів. З яким матеріалом Вам більше до вподоби працювати?
Це залежить не від жанру, а від режисера: наскільки цікавою є людина та співпраця з нею. А співвідношення художніх фільмів і мультиплікаційних – співвідношення прози та поезії. Мультфільми, зазвичай, як вірші – вони невеликі за розмірами, але дуже сильні емоційно. У мене не так багато мультфільмів – трохи більше 20, і, якось так склалося, що майже усі ці фільми були для дорослих. У мене майже ніколи не було анімаційних фільмів із зайцями, з вовками.
Майже половина мультфільмів створена із режисером Євгенієм Яковичем Сивоконем. Він – абсолютний класик. Уже чотири наступних покоління мультиплікаторів навчалися у нього. А він трудиться: отримує призи на міжнародних фестивалях. Нові види мультиплікаційної техніки вигадує. І  є дуже цікавою людиною, з ним приємно працювати.
Яка робота – найулюбленіша?
 Я люблю майже усі свої роботи у кіно. Якби мені не подобався фільм, я не зміг би написати до нього пристойну музику.

Чому ви вирішили стати членом журі короткого метру на КМКФ?
Я чудово відношуся до фестивалів. Чимало разів був членом журі на різних фестивалях у багатьох країнах. Мені цікаво дивитися кіно, я люблю кіно… Усе ще, до сих пір….

Інші інтерв'ю

  • Михайло Іллєнко: «Україні потрібен герой»

    Михайло Іллєнко – молодший із трьох братів Іллєнків, на яких тримається левова частка української класики кіно. 
    Читати повністю
  • Тисячі зірок Миколи Гнисюка

    За іронією долі його ім’я для українців є маловідомим. Хіба хтось міг припустити, що простий селянський хлопець , котрому судилося народитися у розпал війни у невеликому селі Вінницької області, стане фотографом зі світовим іменем? 
    Читати повністю

Коментарі:


Текст повідомлення*
Захист від автоматичних повідомлень